Boethia's chronicle

Всенощну на Великдень відспівали досить пристойно, людей на саму всенощну прийшло достатньо, а після всенощної , щоб освятити паски - так і взагалі багато.

Вітра не було, і зорі висіли прямо над головою невимовно яскраві, і все раптово забажало розквітнути, навкруги витав аромат квітів.

Тепло.

Здається, що весна і завтра буде, нарешті мирне життя. Ось чомусь так здається. Але це всередині, бо назовні знаєш, що ще далеко до миру. 

Будемо робити своє. Петрович на городі мені не помічник. Це прикро. Але йому треба працювати набагато більше, ніж мені, отже у вільний час мені треба бути на городі. 

таке життя.

 Страсний тиждень завжди проходить дуже швидко, не встигаєш моргнути - вже середа. Завтра - чистий четвер.

Вчора перший день тепло, погреблася у садку, заморилася.

Під час роботи став падати тиск. Що само по собі дивно для мене. Стає млосно і змушена відпочивати.

Находила майже 5 км, десь біля восьми тисяч кроків. Накупила продуктів та корму для котів, та наповнювач для лотків. Персика немає, охороняти периметр нема кому, у двір шастають чужі коти, і Філя з  Максом бояться виходити, особливо Філя. Бо Макс якось таки територію мітить, хоча його запах не такий потужний, як у Персика. Ну, то  таке, далеко не відходить від обійстя. Начебто.

Також купила хімії від бактеріальних хвороб абрикос, слив, айви та персиків, хоча айва за минуле літо майже вся загинула, добре, що пустила паростки, тепер її можна і видалити, є молоде деревце поряд. Насіння подорожчали дуже, та і хімія також. Купила насіння моркви, петрушки, кропу, кабачків, та квітів у  підвісні горщики. Вийшло більше чотирьох сотень гривень.

Сьогодні Петрович скопав у теплиці, я посіяла редиску. Це так здається, що легко, але тягаєш лійку води, та треба було заволочити, зробити рядки, - коротше. заморилася. Та ще скопала сама грядку під кріп, салат та пертушку. Заволочила, але сіяти вже було ніколи, бо робота.

Старший залишив мені свій пу-ер, насолоджувалась чаєм. Трохи перед роботою  лягла поспати, вирубилась моментально.

Таке життя.

 Тиждень пролетів непоміітно.

Сьогодні вранці встала - за вікном все в снігу, наче надворі лютий, або січень. І цей сніг ішов до обіду. А потім наче потепліло, і розтаяв. Зовсім, З дерев, з трави, звідусіль. А абрикоси були на цвіту...

Вночі було тихо. І вдень майже не свистіло.

Почала передивлятися "Хорошого лікаря", того, де лікар аутист. Цікаве кіно, багато мудрих думок і висловів.

Завтра приїде батюшка з району, посвятити вербу. Можливо на Пасху приїде і наш, хтозна...

Треба купити завтра молока, вершкового масла, яєць...м'ясо вже є. Зроблю зі свиного балика так звану "гармошку". В неділю треба буде купити паперових формочок для пасок.

Наступного року учнів буде менше, багато хто ви\жджає. Бо лячно за дітей. Я їх розумію.

Потихеньку роблю зменшення всякого мотлоху в хаті. До Пасхи треба було б закінчити перестановку. Та не знаю, чи здолаю це діло. 

Вчора ввечері раптово скаконув тиск. Прийшлося пити каптопрес. Він з сечогінним. Набряк зменшився. Подивимось, як далі. 

Таке життя.