Boethia's chronicle

 Восени Петрович не покосив бур'ян в садку. Сказав, що ліньки, та й взагалі, нехай перепріває. А він не перепрів, а висох, і тепер я змушена видирати кожен руцями, бо тримається кожна бур'янина за землю міцно, Лобода є лобода. Коротше, вигрібла декілька возиків з сухим бур'яном і торішнею травою та листям. Бо якщо їх не вигребти, то косити буде важко.

Залишилось обробити малину. Думала сіяти в тепличці редиску, але після Вербної буде похолодання, може не зійти. Так що вся посівна - після Великодня.

Після Великодня і картоплю посадимо. Після Вербної неділі треба буде перебрати і виставити трохи вище у погребі, тобто, на східці, щоб тронулась рости, але трошки, бо довгі паростки не потрібні.

За квіти ще не бралася, мабуть, ранком в суботу щось зроблю і у квітнику. Як піде.

цими днями часто тривоги і стрілянина по дронах. Дітей відправляють додому, бо в школі вони те й роблять, що спускаються у сховище і піднімаються з нього, а потім знову через півгодини спускаються. 

таке життя.

любіть його ніжно.

 Дякую всім, хто пояснив мені, як взяти під кат довгий текст. Все одно помучилася, тому що текст не мав бажання коритися, але я його вмовила, і все  вийшло добре.

Весна прийшла вже майже зовсім. Бо ми відключили опалення.

вчора була в церкві, але священника, що прибув на заміну нашому, поки наш у війську, не було. Мабуть повіз дружину, що вагітна, до лікаря.

Провели слажбу з Галічкою самі, співали все те, що можна співати самим півчим, це дуже потішило наших дівчат, бо наше з Галею двоголосся дуже гармонійно звучить. Я пам'ятаю це відчуття ще зі школи, коли я співала в хорі. Гармонія приносить відчуття кайфу, як і гра в чотири руки.

Потім пішла "в поле", вигрібати, як каже Петрович, дубці, що нападали поки ми підстригали садок. Тай всохлих бур'янів теж вистачає.
Звичайно, Петрович знову нагадав мені, що у полі він мені не помічник, тобто, займається суто чоловічою важкою роботою, та й то за бажанням.

Спочатку я, як завжди, засумувала, а потім вирішила, що діватися мені все одно нема куди, отже, просто робитиму, що зможу, та й по всьому. Настрій покращився. 

Ранком на сніданок пекла картоплю, робила котлетки і салат з зеленню, редискою, капустою і морквою, під сметанкою. Вийшло непогано. 

Так що іду в поле, щоб до роботи встигнути погребтися і вичистити ще діляночку на городі.

таке життя
любіть його ніжно